Гей, була в мене коняка, Та й коняка-розбишака, Була шабля, ще й рушниця, Ще й дівчина-чарівниця.
Ту коняку турки вбили, Ляхи шаблю пощербили, І рушниця поламалась, І дівчина відцуралась.
За Бунжацькими степами Їдуть наші з бунчуками. А я з плугом і з сохою Понад нивою сухою.
Гей, гей, гей, мій чорний воле! Степ широкий, стерня коле. Вітер віє-повіває, Казаночок закипає.
Повіває вітерочок, Закипає казаночок. Скоро все засне під млою, Йдіть вечеряти зо мною.
Гей, хто в лісі відгукнися, Гей, хто в полі, відкликнися! Йдіть до мене вечеряти, Серце моє звеселяти.
Зву. Луна за лугом гине… Казаночок стигне, стигне. Віє вітер, повіває, Казаночок застигає.