Іди від мене ти, моя кохана Зійди з очей, мене не забувай; Я син лісів, а серце партизана, На мене жде з побідою ввесь край.
Надармо ти надією палаєш, Щоби мене до серця пригортать. Та ти сама це дуже добре знаєш, Що партизанам тільки воювать.
Сьогодні нас Карпати зустрічають, А завтра, знай, Волинь вітає нас, Відтак підемо прямо аж на Київ, Полтаву, Харків, рідний нам Донбас.
І увесь час ми чайкою літаєм, Із лісу в степ широкий ми ідем; Ми свято вірим в нашу перемогу, Що Україні волю принесем.