Я не твій брат, ти не сестра моя, Ніколи не розказуй мені, Хто і в чому є винен, на нашій землі, – Люди, як кораблі. Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода, Глибока і темна, до самого дна, До самого-самого дна.
На глибині зустрічаються всі, Так, ніби, в морі місця нема І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла. Хтось не доплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води, Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони. <приспів:>
А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів, А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів.
Наш океан знає більше, ніж ми, – Секрети всі у нього на дні, А ми ходим зверху, великі й малі, – Люди як кораблі. Гордо пливем і не вірить ніхто, Що ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів, Які прогризають нам дно.