Закувала зозуленька На стодолі на розі, Заплакала дівчинонька В батька на порозі.
Не куй, не куй, зозуленько, На стодолі на розі! Не плач, не плач, дівчинонько, В батька на порозі.
Іду яром до криници, Коромисло гнеться. – Чом до мене, моя мати, Ніхто не пришлеться?
– Багач, доню, не захоче, А бідний не сміє, Нехай твоя руса коса Зіллям зеленіє!