Хіісекімон - кам'яні ворота сонця

Далі звертаємо з кокудо один і дорога продовжується по кокудо 42. Дорога до самого Іраґо проходить аграрними місцевостями і ви маєте доволі часу щоб намилуватися ландшафтами сільскогосподарської Японії. Якщо трохи перефразувати Тері Пратчета якщо, звичайно до понять «ландшафт» відносяться безкраї баштани з динями по праву руку і нескінчена блакитна гладь океану ліворуч. Дорога посередині. Це і є всі визначні місця.

До Іраґо (Хіісекі Мон) ми почали під'їзджати вже під вечір. І поставало питання поспішати до парома, щоб вститнути перебратись на той бік затоки Ісеван, чи спробувати шукати ночівлю тут і назавтра на ранок вже їхати у Тоба. Щастя посміхнулось і на цей раз. Вздовж всього півострова не попадалось ніяких пристойних місць придатних для «дикої» ночівлі. Проблем з морем нема, дорога проходить на відстані від кількох десятків до пари сотень метрів вздовж пляжу. Але пляж є пляж. Хоч і відносно дикий, але намети на ньому поставити ніде. Весь берег по всій його довжині вкритий величезними бетонними брилами хвилеломів.

І ось вже на під'їзді до краєчку півострова, де до порту Іраґо залишається кілька кілометрів, і наш відчай поступово зростає до межі, коли ми готові йти ночувати в готель, який височіє попереду, в бік від дороги веде з'їзд з показником 日出石門 (Хіісекімон) дослівно «кам'яні ворота, через які сходить сонце» Стоянка біля Хіісекі Мон. Місце повністю відповідає своїй назві. На самому краєчку мису знаходиться скеля наполовину в воді, іншою половиною на піску. В скелі наскрізна печера, яка перетворює скелю на ворота і через ці ворота з берега видно схід сонця над морем понад величезними хвилями, які розбиваються об ворота.

---