Великий Храм Ісе

Прикладна шінтоїстика.
Подорожі по заповідних куточках Японії.
Святині шінто.

Ісе джінґу ― Великий Храм Ісе?

26 липня відвідували внутрішній храм ― Ісе джінґу.

Храм в Ісе ( 伊勢神宮?, Ісе-джінґу, храм Ісе) вже існує біля двох тисяч років і з давніх часів вважався найголовнішим шінтоїстським храмом Японії, „шінтоїстською Меккою”, належить до найбільш важливіших в усій Японії шінтоїстських святинь. Тому він також відомий як Великий храм, а японською мовою ще як просто Храм (джінґу ― 神宮? ). Що напевне свідчить про його значимість. Кожен мріяв про те щоб хоча б раз за життя відвідати Ісе-джінґу. Не в усіх на це ставало грошей чи часу, і в таких випадках сім'я відряджала одного з домочадців на прощу в Ісе.

Територія навколо храму ― національний парк, вздовж мальовничих берегів річки Ісудзу з лісами з кедрів і вічнозелених кущів «(sasaki|сасакі))». Обидві рослини за віруваннями шінто вважаються священними, оскільки в них живе «ке» ― містична, невидима природня сила, яка населяє об'єкти типу каміння і дерев. Назва цієї сили «мононоке», або «дух неживої природи».

Власне весь храм Ісе джінґу складається з двох частин: внутрішнього храму, або Найку ( 内宮? ) та зовнішнього (чи Ґекку, 外宮? ). Кожна з двох частин займає величезну територію і знаходяться вони одна від одної на відстані кількох кілометрів.

...page...

Внутрішній храм Найку, 内宮? .

Сам «храм» складається з кількох сотень «храмів», від маленьких до великих, кожен присвячений своєму божеству. Основне святилище внутрішнього храму присвячене Великій Богині Аматерасу ( Аматерасу-но-Окамі? ). Аматерасу ― Богиня сонця і верховна богиня імператорської сім'ї, оскільки вважається, що вся імператорська генеалогія походить від Аматерасу і, що вона є праматір'ю всіх японських імператорів. Сам цей факт пояснює причину такої важливості храму ― сюди в моменти прийняття важливих рішень приходить поклонитись самій Великій Аматерасу імператор. До центральної частини храму може допускатись тільки сам імператор і у особливо виключних випадках сюди можуть допускатись його домочадці.

За легендою у внутрішньому храмі, в основному святилищі Аматерасу знаходиться одна з трьох найважливіших реґалій і реліквій імператорської сім'ї. А саме: дзеркало Аматерасу. Це є за легендою саме те люстерко, в яке дивилась Аматерасу, коли вилізла з печери на заклик півня. Дзеркало зберігається у храмі ще з третього сторіччя, і з того часу його не бачила жодна жива душа. Тільки імператорська сім'я має право дивитись на це люстро, а для захисту воно загорнене в полотняну торбу. Коли торба приходить в негідність, тоді шиється ще одна торба, і разом з рештками попередньої люстро вкладається в нову. На одному з англомовних сайтів стверджуться, що за слухами на задній стороні дзеркала написи зроблено давньою єврейською. Напевне, сайт ― американського походження, судячи з суті написаного :).






Будівля храму Аматерасу обнесена чотирма рядами парканів. До першого, зовнішнього ведуть кілька десятків сходинок. Від входу за перші ворота забороняється фотографувати, а побачити саму будівлю храму не так вже й легко ― паркани закривають від зору майже всю будівлю крім солом'яного даху і кедрових балок покрівлі. Якщо Ви розраховуєте на щось надзвичайне ― захоплений подих від красот найдавнішого японського храму, забудьте про це. Будівля являє собою класичний зразок японського шінтоїстського храмобудівництва. Якщо Ви ще такого не бачили, то згадайте клуню Вашої бабці, і це буде найточнішим наближенням до архітектурного стилю Храму Верховної Богині. І побудова храму з найбільшою простотою якраз і вважається найбільшим мистецтвом. І всі путівники пишуть теж саме: саме в будівлі Великого Храму нарешті ось вдалось втілити ідеал побудови і створити храм, який нічим не відрізняється від зерносховища (у цьому випадку ― рисосховища, або «кура» японською, 倉)

Прохід далі ― за другі ворота ― закритий і всіх поголовно сюди не пускають. Але можна заплативши 5 тис. йен, пройти за другий паркан, щоб помолитись Аматерасу перед воротами між другим і третім парканом. Якщо Ви забажаєте це зробити, або якщо пощастить і під час Вашого візиту хтось з відвідувачів прийде помолитись, Ви можете стати свідком процедури підготовки до входу за другий ряд загороджень. Ліворуч від входу між першим і другим парканом відгороджена невелика територія з дерев'яним дашком. Тут священники готують прощан до входу в більш святу зону. Підготовка полягає в очищенні. В якості чистячої субстанції використовується сіль. Сам процес очищення полягає в щедрому посипанні сіллю в супроводі молитов.

Але навіть пройшовши через це, Вам не вдасться пройти за другу загорожу через центральні ворота. Сюди входять тільки через бічний вхід, з лівого боку, обійшовши навколо по периметру коридором утвореним першою і другою загорожею. Через невеличку хвірточку, якої навіть і непомітно спочатку. А вже за другий паркан пройти навіть і не думайте ― туди можливо зайти тільки ставши імператором Японії (що, можливо, не так просто для уроженця України). Навіть сам імператор поклоняється Богині між третім і четвертим парканом, і тільки у визначних випадках імператор може пройти за четвертий паркан до храму.

Саме під час нашого візиту сюди ми були свідками всієї цієї процедури. Якась жінка приходила помолитись Верховній Богині, а ми в цей час слухали розповіді про храмові традиції і бувальщини від одного дідка з охорони храму. Треба було бачити захоплені очі оповідача, коли він розказував про візити імператора до храму! і про те, як найперший раз за всю історію за третій паркан було пропущено не члена імператорської сім'ї ― наречена принця Нарухіто (зараз ― принцеса Масако) отримала дозвіл помолитися тут кілька років тому.

...page...

Непросте питання про вік храмів.

Будь-який путівник розповідаючи про храм буде посилатись на його надзвичайну старовизну. Ви прочитаєте про кілька тисяч років, які минули від заснування храму. Але просто глянувши на новенькі колоди з гладенько обструганого кедра, починають виникати деякі сумніви: чому це в Японії кедр може залишатись в такому чудовому стані на протязі стількох сотень чи навіть тисяч років, а паркан на дачі в Україні перетворюється в непотріб через пару десятків років (якщо не буде розтягнутий доброзичливцями ще задовго до того)?

Але розгадка виявляється дуже простою. Храми перебудовуються. Кожна з будівель храмів поновлюється через кожні 20 років. І ці 2000 років, який храм існує не відноситься, власне, до самої будівлі храму, а тільки до того місця, на якому він збудований. Дуже часто саме місце є святим і в поняттях шінтоїзму, мабуть, можна вважати, що саме саме це святе місце і є тим храмом, а не будівля.



Перебудова відбувається наступним чином, Кожен храм має по два майданчики. Обидва майданчики абсолютно однакові і розташовані поруч. Але один майданчик несе на собі будову храму, в той час як інший практично пустує; на ньому стоїть тільки мініатюрна модель храму, який розташований поруч. Через 20 років все міняється. На пустому майданчику будується нова будівля храму, і після його відкриття стара будівля розвалюється і на її місці споруджується міні-модель.



Особливо ця традиція витримується в старих храмах в Ісе. Майже всі храми ― великі і маленькі, займають подвійну площу. В Токіо ― чи то з економії простору, чи через те, що ця традиція не дуже чітко дотримується в індустріалізованих районах ― ніхто з нас такого не помічав. Тому, хоча ми про це і чули раніше, але побачити на власні очі було вновину.

Все це стосується також і головного храму Найку. Розташовані поруч два ідентичних кам'яних майданчики розміром біля 100 на 100 метрів несуть на собі: грандіозні будівлі головного храму оточеного чотирма рядами парканів і величною чередою паломників та ловців гав перед центральними воротами святилища (правий майданчик останні 20 років, починаючи з 1993) і абсолютно пустий кам'яний квадрат такого ж розміру, який від чорного квадрату Малєвича відрізняється хіба що кольором, розміром і невеличною будочкою заввишки біля метра в самому центрі квадрату (ліва на сьогоднішній день половина храму Аматерасу).

Будівлі храму Аматерасу були побудовані в 692 році і з того часу перебудовуються кожні 20 років. Таким чином в 1991 році відбулась їхня 61-а перебудова. Як і всі шінтоїстські храми, ця будова зроблена з дерева без єдиного цвяха. Натомість кедрові стовбури обробляються таким чином, що зчеплюються в «замки» один з одним. Столяри, які спеціалізуються на побудові шінтоїстських храмів, чітко слідкують за дотриманням технолоґії побудови. Це мистецтво передається від батька до сина із століття в століття. І існують династії столярів, в яких це мистецтво утримується вже на протязі кількох сотень років. В багатьох випадках планів храмів не існує, а будівельники роблять все з пам'яті. Тому то і процес навчання підмайстрів триває від 10 до 12 років. Але мине ще двадцять, або й більше років, поки підлеглий зможе застосувати набуті знання на практиці. До того ж часу він буде виконувати роботу підручного. Побудова храму займає біля 8 років і вінчає її спеціальна церемонія відкриття.

...page...

Зовнішній храм Ісе джінґу, Ґеку ( 外宮? ).

Через брак часу ми вирішили не відвідувати його (після відвідин більш „важливого” внутнішнього храму☺). Тому просто коротенькі дані про нього.

Головним святим Зовнішнього храму є Тойоуке-но-Окамі: Велика Богиня ситної їжі та одягу. І це не дарма. Основна „бізнес-функція” зовнішнього храму, це служіння Верховній Богині Аматерасу. Головною „справою” Тойоуке (豊受) є забезпечення головної Богині Аматерасу їжею і одягом. Томі і сьогодні головною справою священникі Ґекку є приготування священої ї'жі і питва для Аматерасу.

Додаткова інформація:

1. Ise Shinto's Mecca

Далі: Парад тайку

---