Нагоя. Вечір. Готель. Я сиджу на ліжку в кімоно (тут його видають всім гостям щодня чисте) і ноутбуком, і, як кожен серйозний мандрівник, веду журнал подорожі. Мені аж самому подобається важливість моменту ;-) Ось тілки кімната має лише розміри 2 на 3 метри при скаженній ціні за ніч. Ну що ж, спишемо це на екзотику.

Вчора після приїзду, зясувалося, що житимемо ми в передмісті Нагої, у районі казино і сумнівних нічних клубів серед сотень однотипних бетонних коробок. І хоч за українськими мірками місце вкрай сумнівне, тут абсолютно безпечно, і я без найменшого страху пішов би тинятися вулицями хоч опівночі. Та тільки навіщо ? Тому тиняння звілось до покупки провіанту на вечерю та сніданок, після чого я заліг в готелі набиратись сил для оглядин міста.

Нагоя силно нагадує Токио, як напевно кожне велике японске місто, і являє собою нагромадження величезної кількості будинків усіх форм і кольорів, серед яких перевжают варіації на тему паралелепіпеда. Але навіть цю просту форму японці шляхом незначних змін роблят несхожою ні на що. В результаті виникає враження розкиданого коструктора "Лего", в якому європеєць марно буде шукати хоч якісь ознаки стилю у звичному для себе розумінні. Щоб хоч трохи освіжити органи, які відповідают за сприйняття естетичних образів, я подався у Нагойський замок.

Замок був побудований досит давно, але згорів під кінець війни, і був відбудований з нуля. Незважаючи на це реставраторам вдалося досягнути враження, ніби перед глядачем стоїть споруда віком у декілка сторіч. Небуденність місця підкреслює немалий простір і доглянутий парк навколо замку, який дозволяє відпочити від бетонної навали, котра ніби армія обсіла з усіх сторін.

Сам замок - це велика пагода, обнесену муром і ровом з водою. Знадвору здаєтся, що у неї є 5 повехів, але насправді існує ще 2 захованих поверхи, які не видно із-зовні. Мета такої конструкції - задурити ворогів. Здаєтся, і до тепер подібні настрої ще не зникли, і наш інститутський корпус теж має один захований поверх, який, правда схований гіршсе, і про нього легко здогадатись. На даху замку є 2 позолочені дельфіни, котрі стали символом Нагої. За їх історію місцеві правителі декілка разів знімали і "роздягали" делфінів від позолоти, щоб поправити свої фінансові справи, в результаті чого проба золота з часом впала, блиск став тьм'янішим, і щоб це змаскувати на делфінів натягли сітки, ніби-то проти пташок. Золото якої проби було використано після реставрації, я не знаю, але принаимі воно блищить. Ну і типово японска деталь: з самого початку делфіни були трошки різних розмірів, бо один (білший) вавжався чоловічої статі, а інший - жіночої. Цікаво, а якої статі леви у Лвові під ратушею ? ;-)

Всередині замку розташована експозиція, яка ілюструє життя правителів Нагої і простих японців у пізнє середньовіччя. Виявляєтся уже в той час країна була добре організована і мала деякі риси, типові для пізніших перьодів євопейскої історії. Мене найбілше здивувало те, що уже в на той час тут існували і були популярними книжкові магазини, які запросто могли знаходитись у тих же торгових рядах, де и майстернею коваля, що виробляв обладунки і зборю для самураїв. Ці магазини, правда, не продавали нічого, подібного на сучасну розважалну літературу, а скоріше серйзоні історичні публікації чи юридичні документи.

Експозиція замку не обіишлася також без типово японскої конкретики: ідеться про блюда зі стола правителя. Чи точніше їх копії. На окремомму столі можна порозглядати, а як саме приготовану рибу чи м'ясо любили в ті часи. Після цього в екскурсанта вже і питань ніяких не може виникнути, і він чується так, ніби тілки що побував в гостях у Головного Самурая Нагоискої області ;-). У мене виникла думка зробити щось подібне, скажімо, в історичному музеї Львова, переплюнувши японців і виставивши оригінали :-) Ото б народ повалив ! Особливо під кінець дня, коли продукти б споживались музейними працівниками ;-)