Поступово під час подорожей проявилось бажання розповісти про все це: подорожі і побачені культурні скарби. Не обминаючи також в розповідях того, як мандрувалося і де, та як це нам вдалося.

Тому ця розповідь (коли і якщо вона колись таки буде закінчена) стосується не тільки побаченого, але і тих маленьких секретиків та таємничок, які нам вдалось розвідати в ході подорожі і які допомагали знайти ночівлю і хліб насущний по помірним цінам. Якщо ж когось надто обважують детальні пояснення маршрутів і місць ночівлі, то просимо вибачити за це.

Також наперед вибачаємось за можливий наліт дилетантизму в цих розповідях. Ніхто в нашій сім'ї не є ні спеціалістом гуманітарієм-сходознавцем, ні тим паче японознавцем. І всі розповіді ― це не те, що вивчалось на спецкурсах чи семінарах, а просто опис побаченого своїми очима чи переказ розповідей самих звичайних рядових японців, почутих тут же на місці побаченого. Звичайно-ж, для повноти розуміння і для більш широкого висвітлення ми намагались відшукати інформацію про побачене чи почуте десь в літературі, чи в закутках світових тенет, але ... ставтесь з гарною долею скептицизму до балачок технарів на гуманітарні теми. Тому і назва вибрана такою: «Прикладна шінтоїстика» ― це не цілеспрямоване вивчення предмету, а така собі легенька подорож задля власного задоволення з деякою пізнавальною метою за пазухою.

Особлива дяка ― Андрію Накорчевському, розповіді якого і книжка «Сінто» (на жаль не з вини автора видана тільки російською мовою і відповідно з російської отримавши свою транскрипцію) пробудили закікавленість шінтоїзмом і справили, мабуть, найбільший вплив на рішення відправитись в подорож саме до Кумано.