Хіісекімон - кам'яні ворота сонця

22 липня 2002

Попередня:Перший день подорожі

Хіісекімон - кам'яні ворота сонця

Після виїзду з онсену в Яйзу (焼事) продовжили дорогу далі.

Наші початкові плани були приблизно такими: їдемо вздовж моря приблизно до Хамамацу (浜松), а потім звертаємо на північний захід, і через Оказакі (岡崎) і Наґою (名古屋) прибуваємо до Ісе. На північ потрібно було звернути щоб обминути велику затоку Ісеван (伊勢湾), яка перетинає шлях до Ісе Затока Ісеван. Але, по дорозі виявилось, що так далеко об'їзджати Ісеван не потрібно, оскільки можна її перетнути на паромі. Паром відходить від самого вершечку довгого і вузького півострова, який втинається в Ісеван. На вершечку півострова знаходиться містечко Іраґо і порт з одноіменною назвою. Паром звідти приходить в Тоба (鳥羽), Вартості: машина (4-5 м) 5770 йен, доросла людина 1050 йен, дитина 530 йен. Пароми відходять приблизно раз на годину від 8ї ранку до 5ї вечора (в вихідні від 8:30).


По 1й дорозі ми доїзжаємо аж до того місця, де її напрям змінюється і вона круто поверетає від моря і продовжуємо далі по 42й дорозі (кокудо). Але перш, ніж завернути в глиб суші в напрямку до Наґої, дорога «кокудо один» приносить один надзвичайно приємний сюрприз. Кілька десятків кіломентрів дороги раптово перетворюються із до нудоти знайомих асфальтованих смуг на щось таке повітряно-фантастичне. Після Хамамацу починається не дуже довгий новий платний шматок дороги (200 йен) об'їзд Хамамацу (浜松バイパス). Об'їзд проходить по довжелезному мосту через широку затоку і коли їдеш по ньому створюється враження, що дорога проходить по небу високо над морем, з обох боків дороги неймовірний краєвид: океан з одного боку, затока розміром з море з іншого. Посеред затоки величезні червоні ворота «торіі». І міст, який здіймається горбом до неба, здається саме туди і прямує в небо, продовження дороги не видно. Не забудьте завчасно приготувати перед під'їздом до мосту касету з Лед Зеппелін, Stairway To Heaven буде як ніколи доречним.

...page... Тут же (після повітряного мосту) ліворуч від дороги знаходиться не дуже великий парк з дюнами. Можна зупинитись і трохи погуляти сосновим лісом на схилах пісчаних дюн. Теж досить непоганий краєвид з вершин дюн на море і перепочинок від дороги.

...page... Далі звертаємо з кокудо один і дорога продовжується по кокудо 42. Дорога до самого Іраґо проходить аграрними місцевостями і ви маєте доволі часу щоб намилуватися ландшафтами сільскогосподарської Японії. Якщо трохи перефразувати Тері Пратчета якщо, звичайно до понять «ландшафт» відносяться безкраї баштани з динями по праву руку і нескінчена блакитна гладь океану ліворуч. Дорога посередині. Це і є всі визначні місця.

До Іраґо (Хіісекі Мон) ми почали під'їзджати вже під вечір. І поставало питання поспішати до парома, щоб вститнути перебратись на той бік затоки Ісеван, чи спробувати шукати ночівлю тут і назавтра на ранок вже їхати у Тоба. Щастя посміхнулось і на цей раз. Вздовж всього півострова не попадалось ніяких пристойних місць придатних для «дикої» ночівлі. Проблем з морем нема, дорога проходить на відстані від кількох десятків до пари сотень метрів вздовж пляжу. Але пляж є пляж. Хоч і відносно дикий, але намети на ньому поставити ніде. Весь берег по всій його довжині вкритий величезними бетонними брилами хвилеломів.

І ось вже на під'їзді до краєчку півострова, де до порту Іраґо залишається кілька кілометрів, і наш відчай поступово зростає до межі, коли ми готові йти ночувати в готель, який височіє попереду, в бік від дороги веде з'їзд з показником 日出石門 (Хіісекімон) дослівно «кам'яні ворота, через які сходить сонце» Стоянка біля Хіісекі Мон. Місце повністю відповідає своїй назві. На самому краєчку мису знаходиться скеля наполовину в воді, іншою половиною на піску. В скелі наскрізна печера, яка перетворює скелю на ворота і через ці ворота з берега видно схід сонця над морем понад величезними хвилями, які розбиваються об ворота.

...page...
Недалеко від кам'яних воріт можна відшукати кілька досить пристойних місць для ночівлі. Що ми й зробили. Весь берег в цьому місці пісчаний, але вкритий величезними бетонними брилами хвилерізів. Море доволі стрімко уходить в глибину. Хвилі бушують несамовиті, навіть в спокійну погоду, і купатися досить небезпечно. Також по всьому березі стоять стовпи з написами про те, що в ці місця нерестилище морських черепах, які знаходяться під захистом закону, Саме в той час, коли ми були в тих місцях, якраз і повинні були вони виходити на берег для відкладання яєць, але жодної черепахи з нас ніхто не бачив.

---