Непросте питання про вік храмів.

Будь-який путівник розповідаючи про храм буде посилатись на його надзвичайну старовизну. Ви прочитаєте про кілька тисяч років, які минули від заснування храму. Але просто глянувши на новенькі колоди з гладенько обструганого кедра, починають виникати деякі сумніви: чому це в Японії кедр може залишатись в такому чудовому стані на протязі стількох сотень чи навіть тисяч років, а паркан на дачі в Україні перетворюється в непотріб через пару десятків років (якщо не буде розтягнутий доброзичливцями ще задовго до того)?

Але розгадка виявляється дуже простою. Храми перебудовуються. Кожна з будівель храмів поновлюється через кожні 20 років. І ці 2000 років, який храм існує не відноситься, власне, до самої будівлі храму, а тільки до того місця, на якому він збудований. Дуже часто саме місце є святим і в поняттях шінтоїзму, мабуть, можна вважати, що саме саме це святе місце і є тим храмом, а не будівля.



Перебудова відбувається наступним чином, Кожен храм має по два майданчики. Обидва майданчики абсолютно однакові і розташовані поруч. Але один майданчик несе на собі будову храму, в той час як інший практично пустує; на ньому стоїть тільки мініатюрна модель храму, який розташований поруч. Через 20 років все міняється. На пустому майданчику будується нова будівля храму, і після його відкриття стара будівля розвалюється і на її місці споруджується міні-модель.



Особливо ця традиція витримується в старих храмах в Ісе. Майже всі храми ― великі і маленькі, займають подвійну площу. В Токіо ― чи то з економії простору, чи через те, що ця традиція не дуже чітко дотримується в індустріалізованих районах ― ніхто з нас такого не помічав. Тому, хоча ми про це і чули раніше, але побачити на власні очі було вновину.

Все це стосується також і головного храму Найку. Розташовані поруч два ідентичних кам'яних майданчики розміром біля 100 на 100 метрів несуть на собі: грандіозні будівлі головного храму оточеного чотирма рядами парканів і величною чередою паломників та ловців гав перед центральними воротами святилища (правий майданчик останні 20 років, починаючи з 1993) і абсолютно пустий кам'яний квадрат такого ж розміру, який від чорного квадрату Малєвича відрізняється хіба що кольором, розміром і невеличною будочкою заввишки біля метра в самому центрі квадрату (ліва на сьогоднішній день половина храму Аматерасу).

Будівлі храму Аматерасу були побудовані в 692 році і з того часу перебудовуються кожні 20 років. Таким чином в 1991 році відбулась їхня 61-а перебудова. Як і всі шінтоїстські храми, ця будова зроблена з дерева без єдиного цвяха. Натомість кедрові стовбури обробляються таким чином, що зчеплюються в «замки» один з одним. Столяри, які спеціалізуються на побудові шінтоїстських храмів, чітко слідкують за дотриманням технолоґії побудови. Це мистецтво передається від батька до сина із століття в століття. І існують династії столярів, в яких це мистецтво утримується вже на протязі кількох сотень років. В багатьох випадках планів храмів не існує, а будівельники роблять все з пам'яті. Тому то і процес навчання підмайстрів триває від 10 до 12 років. Але мине ще двадцять, або й більше років, поки підлеглий зможе застосувати набуті знання на практиці. До того ж часу він буде виконувати роботу підручного. Побудова храму займає біля 8 років і вінчає її спеціальна церемонія відкриття.