Це знов я, і знов з Нагої. Минуло ще 2 дні, протягом яких я вивчав місто. Дуже доречно вся процедура завтра закінчуєтся, бо майже не залишилось пам'яток, які б хотілося подивитись. Нагоя досить набагате на витрішки місто.

Вчора я ходив у музей фірми Тойота, де представлені технології, котрими фірма користувалась за свою історію. Як вийавилось, починалос все зовсім не з маших, а з текстилю. І навіть у наш час Тойота робит якісні пряльні, моталньні, ткацькі і т.д. верстати.

Сам музей вигідно відрізняєтся від побратимів у світі можливістю спостерігати за всіма експонатами в дії. Так, наприклад у текстилній експозиції зібрані верстати для прядіння, ткання та іншіх операцій із сукном та нитками, починаючи із 18 сторіччя. Вони не просто стоять за огорожею, а відвідувач може хіба що здогадуватись, що робила конкретна педалька, ні йому це все покажуть ! Заміст тіточок, які куняють в кутках залів більшості музеїв світу, тут у кожному залі є декілька дівчат, котрі сідають за верстати і на очах здивованої публіки тчуть полотно точно так, як і 200 років тому назад. По мірі просування "в часі" верстати міняются, але кожен з них працює і з дедалі білшим гуркотом. Під кінець почуваєш себе, як на фабриці, коли під гуркіт рекативної подачі нитки (жодних човників, знайомих нам із швеиних машинок вдома) показують роботу сучасних потужних апаратів, здатних ткати навіт тканини із наперед заданими узорами. До речі, про узори, вийавляється, технологію їх "програмвання" придумав француз Жакард в 2-ій половині 18 сторіччя, і з того часу вона принципово не мінілась, а лише трохи вдосконалювалась. Хіба що на узорах пастушка та тстушку замінв мудрий керманич народів.

Друга половина експозиції - це виробництво автомобілів. І знов можна побачити в дії весь процесь від дівливки заготовок до кінцевого фарбування. Експозиція не позбавлена ноток реклами, але вони дуже вдало приховані: глядачу показують, яка вдала комп'ютерна стабілізація ходу машини, як досягаєтся максимална безпека пасажирів при аварії, як підібрані матеріали для забезпечення звуко- і теплоізоляції салону, як продумана ергономіка машини, і навіть як змінювалась панель приладів із часом. Після цього хочеться відразу піти в магазин і купити цей чудо-апарат. Якщо, звичаино, по ходу справи глядач не помітив, що всі прибамбасики йому демонстрували на прикладі напів-лімузинів, а ос у "робочих конячок" напевно не буде підігріву шкіряного сидіння водія :-) Та навіть на них ставлять тойотівську елетроніку, якій з трудом можна знайти рівних у світію

Після музею Тойоти я вирішив змінити тематику і піти у шинтоїстське святилище і буддистський храм. Звичаино, храмів у місті більхе, ніж два, але я відвідав найвідоміші. І був дещо розчарований. Проблема в тому, що на відміну від православних чи католицких храмів, кожен з яких є витвором мистецтва і неподібний на існші, у ритаальні споруди шинтоїстів набагато одноманітнииші. Тому, побачивши 2-3 споруди, нецікаво ідти у наступні.

Наприклад, незважаючи на те, що у шинтоїсткому, куди я ходив, знаходится одна із трьох націоналних реліквій-ознак імператоркої влади: меч, нічого особливого у самому комплексі споруд я не помітив. Так у них дешчо більші будови, ніж у рядових храмах, трохи більше людей, але вся архітектура максимално проста і є збілшеною копією маленких святилищ. Віддалено вони нагаують карпатскі колиби, лише без вікон, бо всередину у ці святилища не заходят, там живе дух божества, а моляться знадвору.

У буддистів храм абагато коліоровіший і часто побудований як пагода. Всередині є олтар і статуя Будди. Будда взагалі-то безстатевий, але розрізняють два його втілення - чоловіче і жіноче, що не помітно на самій статуї, хоча називаются вони по-різному: Будда і Каннон. Але по кількох відвідинах знов постає проблема одноманітності храмів. На окрему розмову заслуговує ставлення японців до релігії, але про це я напишу трохи пізніше, коли знатиму білше.