В силу великої концентрації населення у Японії, яке б без нагляду просто ходило одне одному по головах, аборигени придумали правила і зробили з них життєвий абсолют. Навіт німці чи швейцарці, які дуже люблять дотримуватись найрізніших традицій, у порівнянні із японцями просто неорганізовані варвари, які тільки недавно освоїли ношення штанів. Чого варто вже те, що навіт посеред найбурхливішої гульні з алкоголем один студент не назве іншого інакше, як Нечипорук-сан чи Зілберштурм-сан, хоча вони могли знатись ще із безштанного дитинства. Якось була в газеті стаття про японця, який вбив іншого парасолкою за те, що тои назвав його по імені і без -сан. На щастя це окремий дикий випадок, і іноземцям подібні пормахи прощаются. Але навіт коли міи російский колега говорив із співробітниками про професора і назвав того за прізвищем, то його відразу ж поправили: "Ти маєш на увазі Гото-сенсея ?" Сенсей - це "вчител", але також і професор.

Формалізм стосуєтся не тілки звертання, але і поведінки в компанії, на стадіоні чи їзди на машині. Недавно ми виходили із ресторану, який відділений парканом від заправки. І ось шефу треба заїхати на цю заправку. Є 3 можливості: (1) об'їхати парканчик із однієї сторони і заїхати на територію заправку через виїзд; (2) обїхати парканчик з іншого боку, проїхавши 2 м по тротуару, бо відстань між стоянкою ресторану і заправкою саме ці 2 м; (3) виїхати на магістраль, забиту машинами, проповзти по ній метрів 50, регулярно зупиняючись у заторах і в'їхати на заправку через офіціиний в'їзд. Очевидно, що для японця існує тілки варіант номер 3 ! На всі спроби "відкрити очі" на дві інші можливості японець реагує прсто: "Але ж це проти правил".

Цікавим був момент на чемпіонаті світу під час гри Бельгія-Японія. Останні забили 3 голи, але 3-ій не був зарахований попри те, що офф-сайд був доволі сумнівний. То НІКОМУ не прийшло в голову це рішення обговорювати, бо ж суддя (читаи "офіційний авторитет") так вирішив !