Шізен пуру

В цей вечір пошуки онсена і офіційної стоянки були не зовсім вдалими. «Не зовсім» ― тобто ми нічого не знайшли. Онсен ми знайшли, але не такий в якому б можна було заночувати ― занадто пристойний, з готелем. Тобто ― ночувати можна, але за гроші, чого нам робити не хотілось. Поки були в онсені, жінки розвідали дорогу. Якась бабця підказала, що повернувшись кілька кілометрів назад праворуч побачимо невеликий заїзд з стоянкою. Це місце зветься «Шізен-пуру» ― природній басейн.

Під'їхали до цього місця вже затемно і не було можливості роздивитись особливо, що за місце. Заасфальтований майданчик, з стоянкою для кількох машин, туалетом поруч і невеликою зеленою альтанкою. Все це на березі річки. Нашвидко поставили намети, повечеряли і лягли спати. Зранку встали раненько, зняли намети і зробили вигляд, що так воно все й було ― ми ніколи тут намети і не ставили.

Загалом така практика себе чудово виправдовує ― ночувати можна там, де не дозволяється, якщо ви нікому при цьому не заважаєте. В дорозі кілька разів стикались з таким же ― японці (найчастіше рибалки) мандрують саме таким чином. В багатьох місцях є безкоштовні автостоянки біля так званих «мічі-но-екі» ― дослівний переклад «дорожна станція» (道の駅). Рибалки приїздять на стоянку ще засвітло, дочікуються до сутінків і вже потім ставлять поруч з машиною намета (або в кого машина побільша, сплять просто в машині), а зранку знімають намета ще до того, як з'явилась адміністрація. Саме це нам порадив зробити на одній з «мічі-но-екі» такий японець-рибалка. І ми з того часу відкрили для себе ще одне потенційне місце для ночівель. Такі мічі-но-екі трапляються в різних місцях на дорогах досить часто.

Зранку вдалось роздивитись місце ночівлі краще. В цьому місці гірська річка, яка в інших місцях досить невелика, зовсім неглибока і неширока, утворює коліно. І в місці цього коліна дійсно утворилось щось подібне до басейну. З одногу боку річки ― порослий травою пологий берег; який спускається до невеликого пісчаного пляжу. З іншого боку річки де вода глибша в скелі вмурована невелика вишка для стрибків в воду. Вода ідеально прозора і не дивлячись на те, що гірська ― досить тепла.

Зранку, коли сонце почало вже пригрівати, на стоянці з'явились кілька дідків і бабульок і зайнялись облаштуванням «басейну». Принесли кілька пляжних парасоль. Почали підмітати, відімкнули роздягалки, які виявились поруч з туалетми, тощо. І... телефон-автомат. Ще звечора, коли вечеряли в альтанці, ми помітили на одному з підпираючих стовпів розетку. Ми не могли зрозуміти чому вона тут ― щонайменше за кілька кілометрів від найближчого житла. Але, коли з'явились дідусі-бабульки упорядники, разом з ними звідкись з'явився і самий звичайний телефон-автомат і був ввімкнений в розетку на стовпі. Ми, вже знаючи добру японську традицію брати гроші за що б там не було, почали готуватися до гіршого ― „ага... знаєм-знаєм... зараз почнуть брати по 200 за вхід в роздягалку і по 800 за парасолю..“ і вже були готові боротись за свою фінансову незалежність віддаляючись від місця поборів. Але і тут були здивовані. Парасолі і роздягалки виявились вільними.

Створений : dmytro. останні зміни: П'ятниця 09 з April, 2004 23:28:57 JST dmytro.

Similar