Надіслати публікацію журнала

Очевидно, що це надто вагома кількість людей, щоб бути поза увагою. Хоча і не складно здогадатися, за кого будуть голосувати люди, викинуті з дому важкими умовами життя.

У березні було ухвалено новий закону про вибори президента. Через кілька місяців питання голосування за кордоном стало об'єктом технологій: то міф про обов’язковість консульського обліку та оплату, то міф про легальний статус закордонного українця, то міф про неможливість створення додаткових виборчих дільниць.

По мірі читання закордонним українцем виборчого закону вони розвіюються. І вже сьогодні очевидно, що немає необхідності ставати на консульський облік, що проголосувати може кожний власник дійсного українського паспорту, в незалежності від того, в яких відносинах він з урядами іноземних держав, легал чи нелегал. Треба тільки прийти на дільницю – головне не залишитись байдужим.

Але виникає питання: де і як проголосувати.

Якщо подивитись на досвід попередніх виборів в Торонто (Канада), де є одна з найбільших українських громад за кордоном, статистика сумна: на виборах 1999 у списку виборців було 3,351 громадянин, з яких проголосували 555, близько 17%.

Подібні результати і у 2002 році – проголосував кожен третій.

Базуючись на цій статистиці, офіційні представники ЦВК вже поспішили неодноразово заявити, що в організації виборів за кордоном вони не вбачають проблем, бо традиційно українці не виявляють великого бажання брати участь у виборах: лише 300,000 стоять зараз на консульському обліку і тільки невелика частина з цих тисяч прийде проголосувати. І нема проблем. Але як щодо виборців?

Знову повертаємось до Торонто 2002 року. До списків виборців на цій дільниці включено тисячі українців, що живуть в Едмонтоні, Вінніпеґу, Ванкувері – це близько 4-5 тисяч кілометрів від Торонто. Їх можливість взяти участь у виборах - практично нульова.

Але навіть багато з тих, хто мешкає у Торонто і околицях, теж не змогли потрапити в надзвичайно мале, невідповідне приміщення для голосування. Вони стояли у багатогодинних чергах, щоб проголосувати.

І результат: кількість виборців, що скористалися своїм виборчим правом, значно менша від числа людей, які прийшли голосувати. А цинічні заяви влади про байдужість заробітчан – це тільки прикриття.

ЦВК "не бачить проблеми": вони планують зробити те саме і цього разу - проголосує третина або четвертина з загальної кількості в 300 тисяч, які перебувають на обліку. І знову спишуть на байдужість.

Але сьогодні ситуацію ще можна змінити. Настав час для активної участі громад.

Кожна громада повинна:

По-перше

подати в МЗС і ЦВК приблизну кількість громадян України в місцях їх компактного проживання. Згідно із законом, виборча дільниця створюється там, де проживає від 20 до 3,000 виборців. Очевидно для 30 чоловік окрему дільницю не створять, але якщо сотні і тисячі ....

По-друге

– запропонувати приміщення, що відповідає статті 74 закону за своїми розмірами і на вимогу Ст. 20, п.5 підписати договір оренди з консульством, щоб на час голосування це були офіційні приміщення "…при дипломатичних та консульських установах …".

По-третє

– через консульства запропонувати освічених та досвідчених активних людей до роботи у виборчій комісії, адже кожен виборець може бути членом виборчої комісії.

По-четверте

– коли буде створена виборча дільниця, активізувати всіх громадян України, які не стоять на консульському обліку, зареєструватися до 23 жовтня у списках виборців і всією громадою прийти у день виборів і проголосувати.

Ми повинні пам’ятати: якщо не буде створена інфраструктура для проведення голосування, буде так, як хоче ЦВК. І наше право проголосувати залишиться тільки на папері. Знову долю нашої України буде вирішувати хтось, без нас, і не для нас.

Автор: Сергій Касянчук, голова комітету з проведення виборів 2004 в Торонто