![[ Japanese flag ]](../kraiany/images/jp.png) |
 |
![[ Ukranian flag ]](../kraiany/images/uk.png) |
|
|
|
Галерея краян
Click on links below to see Kraiany Gallery
Фотогалерея Краян
Зареєструватись |
Надіслати публікацію журнала
Table of contentsРосія — Lost in translation, або Складності перекладу українських подій на мову російської ментальності
Можна з деякою натяжкою віднести "неточності" в повідомленнях російської преси на складності перекладу з української на російську. В решті-решт таке бувало і не раз. Взяти, наприклад, перший диск Братів Гадюкіних, виданий ще в СССРі і подивитися. Назва пісні "Червона фіра", в російському перекладі звучить як "Красно-серое". Важко інколи сприймаються слова українських пісень на слух росіянами. Один житель Москви досить серйозно стверджував, що такі слова ВВ "щось таке тихенько в голові дрімає" насправді про наркотики. Пізніше, після спроби роз'яснити ситуацію, виявилось, що йому вчулося "фенька в голове дрємаєт", що на тамтешньому жаргоні означає наркоту ("фенька"). І найкращим виходом для російського населення був би саме такий висновок — скинути все не недостатнє розуміння української. Але чи так це насправді? Звичайно-ж, ніхто з нас, які переживають ці всі події зараз, сьогодні — навіть якщо і не безпосередньо на Майдані — очевидно, що таке пояснення буде виглядати всього лиш як спроба виправдання цієї недалекоглядності. Звичайно-ж, всі ті, хто писав текст повідомлень для новин ОРТ чудово розуміли, що саме сказав Ющенко. Вони також чудово розуміють семантичні відмінності між "стати на коліна" і "поставити на коліна". Тож проблема не в цьому. Проблема полягає в тому, що Росія ось уже кілька місяців (якщо брати тільки ті, подіїї, які зосереджені навколо виборів в Україні безпосередньо) намагається якимось чином перекласти ті події, які відбуваються у нас, на ту мову авторитаризму і тоталітаризму, яка панує вже стільки років "у них". І виявляється, що такий переклад неможливий. В мові сучасного Російського політикуму просто не вистачає таких слів і граматичних конструкцій, які панують на Майдані. Від того й неможливий адекватний переклад подій в Україні. За кілька останніх років після розстрілу "танками демократії" власного парламенту в Росії вдалося виховати якщо навіть і не ціле покоління, то вже товстелезний прошарок людей, які просто не можуть повірити в таку річ, як волевиявлення народу. Волевиявлення — тобто, у те, що народ може виявляти свою волю. Оскільки воля народу там вже здушена може ще й не безповоротно, але, що кінцево то вже точно. Оскільки владі вдається без особливого напрягу редагувати і коригувати настрої публіки і результати всіляких голосувань "там", то само собою панує думка, що інакше й неможливо. Особливо, якщо додати до цього глибоке переконання ледь не кожного жителя Російської Федерації, що саме їх країна є тим світочем, який несе правду й волю поневоленим різноманітними, різнокольоровими націоналістами різних національностей і народностей — починаючи з самої північної точки Прибалтики, через західні околиці України і аж до самих південних окрайців Грузії, Туркменістану і всього Кавказу з закавказзям. Від цього світосприйняття своїх власних проблем і випливає висновок про те, що в жодній чи то СНГушних чи ЄЕПнутих країн не може бути інакше. Точніше може, але зсув може бути за визначенням тільки в бік меншої демократичності, ніж у самому "світочі". Ага! Народ вийшов на вулиці! Ну ясно — це йому заплатили і оскільки цей народ не вийшов з лозунгами "Назад в Расєю!", то нічого іншого не може бути, як тут є замішаним саме той брудний Буш із своїм злодійським ЦРУ. Народ? Який народ?! Хіба у них там є народ?! "Не стреляй!" танками по наметахШевчук сказав: "Не стреляй!"
Ця риторіка дуже чітко прослідковується не тільки по про-владних інформаційних каналах. Таким же духом пройняті й самі-розсамі революційно-рок-н-рольні форуми Юрія Шевчука і ДДТ. Я тільки вчора вперше заглянув на цей форум (http://forum.ddt.ru  ) в зв'язку з реакцією люду на нещодавній майданний виступ Шевчука і його інтерв'ю 5му каналу. Але виявляється, що дискусії з приводу відношення російського демосу загалом і "душі й совісті" цього демосу Юрія Юліановича вже панують досить давно і не позбавлені певного запалу.Досить цікаво було перечитати кілька низок Концерт 4 декабря в Киеве , Спасибо Ю.Ю за выступление в Киеве і Украина (17 сторінок на сьогодні!). Особливо останню з трьох.Повчально прочитати всю низку Украина від початку до кінця, щоб прослідкувати за повідомленнями, як проходить деформування точок зору. Не один і не два дописувачів форуму на початку (ще навіть до голосування 2го туру) щиро і відкрито пишуть, що "ЮЮ це совість і Росія, я йому вірю безоглядно". Повідомлення в такому тоні, що "як ЮЮ скаже, так воно і буде", "за ним хоч у вогонь". Листи у подібному руслі продовжувалися і тоді, коли хтось написав — "здається Шевчук їде до Києва, щоб подивитись, що там відбувається" — "Брехня! Шевчук ніколи не поїде до Києва. Обком (який першим написав, що Шевчук у Києві) — це продажна преса оранжевих" і подібне. В ці моменти, віра у чесність, неупередженість, непродажність Шевчука все ще перемагають. І ось раптом... Шевчук виступає на майдані! Мало того, що виступає, це ще й до того ж виявляється правдою! Жах! На тлі жовто-гарячих прапорів! І хоча він і наголошує в усіх інтерв'ю, що він не підтримує жодного з українських політиків, але ж який жах! у жовто-гарячому Києві! Варіанти реакцій від продався і поимели до обдурили і використали ( "Шевчука просто поимели. И самое обидное, что он сам позволил поиметь себя...", ".Будь проклята эта рябая оранжевая морда! Будь проклята!!! Использовать в своих корыстных целях такого человека..."). Якщо не брати до уваги тих з авторів ДДТ-шного форуму, які безпосередньо беруть участь у оранжевому шабаші з транквілізованими мандаринами, то загалом не дуже велика кількість російських дописувачів змогла піднятися вище висновків, що Шевчук — запроданець або обдурений запроданець. І загалом це відображає картину з реакцією Росії вцілому. Як не жаль, цим людям виявилось легше відмовитися від ідеалу їхнього кумиру, ніж визнати помилки в своєму викривленому світогляді і відмовитися від ролі світоча і месії на всьому єепнутому глобусі. Розбиратися з тим, що відбулося з російським демосом, мабуть таки прийдеться. Хоча б для того, щоб нам самим не опинитися через кілька років чи пару десяків років таким же затуманеним демосом. Ознаки затуманення дуже чітко прослідковуються там де переважає або російська або офіціозно-українська інформаційна машини. Стьоб з наметамиЇхнім танком на наш намет , Олесь Доній.Одна з спроб подивитися на ситуацію з революціями в Росії і у нас вчора була опублікована Правдою. Автор — один з керівників першої наметової революції на Майдані. Саме тої революції, яка й дала назву йому — Майдан Незалежності. Олесь аналізує ці відмінності трохи з іншого боку. Тут і Бу-ба-бу і Єльцин на танку переплітаються з особливостями українського стьобу і Леніним на броньовику. І весь цей стьоб має відношення до візиту Шевчука і до його оцінок пересічними його фанами. Різниця тільки в тому, що чи то в силу позову крові,чи то в силу своєї творчої натури Шевчук зміг оцінити типовий український майданний стьоб, в той час як багатьом з його прихильників цей стьоб не піддається. Їм ближчим видається Путін в танку. І вони б із значно більшою радістю зараз писали про задушену оранжову чуму. Але Шевчуку видається, що тут на майдані "відроджується рок-н-рол". Продовжуючи аналогії між візитом Шевчука і статтею Донія, можна мабуть зауважити, що справді викликає сумнів можливість відродження рок-н-ролу, якщо на світ дивитися через приціл танку. Не знаю чи пов'язаний цьогорічний візит Петра Мамонова до Києва з помаранчевим дійством, але навіть якщо й не пов'язаний, тим не менше видається символічним, що найстьобнутіша група російського рок-н-ролу Звукі Му саме в цей час готує в Києві виставу "Сніжна королева" — 18 грудня. Вистьобуватись так вистьобуватись! Дмитро Ковальов 6 грудня 2004
|
